Павло Зібров - Мертві бджоли не гудуть

3 того світу вороття не бува ніколи
І тому я п'ю життя, мов росу ранкову.
П'ю невдачі гіркоту і солодкий успіх,
Суєту і самоту, щастя і біду.
На цім світі пий, соколе,
На тім світі не дадуть.
Мертві бджоли, мертві бджоли,
Мертві бджоли не гудуть.
На цім світі пий, соколе,
На тім світі не дадуть.
Мертві бджоли, мертві бджоли,
Мертві бджоли не гудуть,
Мертві бджоли, мертві бджоли,
Мертві бджоли не гудуть!
П'ю в тумані на зорі дикий мед кохання,
Бо живу я на землі вперше і востаннє.
П'ю до дна, до дна, до дна муки і страждання
І хмілію без вина, бо в душі - весна!
Вічний дурень, хто не п'є радощі і тугу,
Бо Всевишній не наллє і святому вдруге.
Після того, як доп’ю все життя до краплі,
Пісню чутиму свою в пеклі і в раю!