Chekson, Схожа - Ой чому в жовтім полі верба рясно плаче

Дуже приємно, - князь,
Челядь, ну що тут у вас,
Все норм? Тоді ось мій наказ:
Худобу і жрачку - все напоказ.

Десь раз у сто років
Чутно його крики і чутно його кроки
Чутно як своїми щелепами всюди риє поки
Ти або тікаєш з хати або падаєш від дотику.

Я бачив все це у розтині
В багряно-жовтому розчині,
З ним завжди ті що непрошені
З долини тих що непрощені

Насіння ще непророщене
Попід хатами покошеними
Для них як докази злочинів
Хтось здався швидко а хтось ще ні

Ой чому в жовтім полі верба рясно плаче
Ой якби верби сльози були б на удачу

Ой чому в жовтім полі

З жовтими очима мов приречені
Не шукали шлях по крихтам від печива,
Шукали проти вітру і течії
Та не додолу падали плечі
Як жертовна чаша повна
Німої кривди
Важить більше ніж ті крихти
На терезах біля лиха